МАРУСЯ ЧУРАЙ – ЦЕ ГОЛОС УКРАЇНИ, ЇЇ ДУША

2017-04-07

Величезне багатство нашого народу – його пісні. Кількість їх вимірюється сотнями тисяч. І мали вони своїх безіменних творців? Якими ж були вони, ці безіменні творці славетних українських пісень? Кожен з них був обдарованим митцем, талантом неперевершеним, бо мав не тільки чудовий голос, високий рівень виконавської майстерності, але ще й Божий дар словесної та музичної творчості. Їхні імена загубила історія. Винятком є Маруся Чурай.

Геніальний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» - це енциклопедія життя українського народу середини ХVІІ століття, світ вічних мотивів духовного буття народу. Змалювавши драму окремої особистості, поетеса показала трагедію життя цілого народу. І хоча в центрі уваги доля Марусі Чурай, головний образ роману – вітчизна, рідна земля, і почуттям любові до неї перейнятий увесь твір.

Широкомасштабний мистецький захід – театралізована вистава на основі цього роману – «Дівчина з легенди, Маруся Чурай», – відбувся 07.04.2017 року в Немішаївській загальноосвітній школі № 2 І – ІІІ ступенів.

Вражає панорама мистецького втілення задуму на сцені, в якій були органічно переплетені різні музичні й драматичні жанри.

Не можна було не піддатися чарам виконавської майстерності зіграних провідних ролей у п’єсі, а саме: Марусі Чурай (Головко Т.), Бобренчихи (Шаріна П.), Чураїхи (Зінова І.), Гриця Бобренка (Бондаренко Д.), сусідок-пліткарок (Коваль І., Рожко А.), Івана Іскри (Животівський М), тощо.

Драматичні сцени-етюди суддів, свідків, матерів та інших учасників розігрувалися учнями по-справжньому (як це буває в житті), з високою акторською майстерністю на тлі класичної музики, яка одухотворювала дійсників, змушувала хвилюватися.

У перервах між діями та сценами вокальний гурт дівчат 10 класу (Гайдукова А., Білан К., Дідук М., Матура М.) блискучим виконанням українських народних пісень (на слова Марусі Чурай) створював контрактне тло, що протиставляло й розмежовувало два світи: трагічний, сповнений болями і зрадою, та інший – омріяний та щасливий.

Пісню «Ой попливи вутко» (яку в передсмертній сповіді співала Маруся Чурай) виконала Соколова А. (учениця 11 класу). Але вершиною драми стали вечорниці (де Маруся зазнала найбільшого приниження), це дійство неповторно відтворили учні 9 – А та 8 – Б класів.

Спасибі учням, що сумлінно опанували техніку народних танців, що відкривали глядачам красу стосунків і красу почуттів закоханих, освідчуючись один одному зі сцени, що дали нам можливість причаститися з вічного джерела правди і краси нашої неопалимої купини.

Тож частіше звертаймося до народних перлин, скарбів, що чарують людську душу, знаходьмо золоті ключі мелодій нашого народу, його культури, його трагедій і прозрінь. Бо хто ж, як не ми, напише велику книгу життя нашого народу?

Керівник драматичного гуртка, учитель

української мови та літератури Немішаївської

загальноосвітньої школи № 2 І - ІІІ ступенів